Узагальнення судової практики розгляду справ про банкрутство відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за 2014 рік – І півріччя 2015 року

На виконання плану роботи на 2015 рік господарським судом Чернігівської області у серпні 2015 року було здійснено узагальнення судової практики розгляду справ про банкрутство відповідно до нової редакції Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ) за 2014 рік – І  півріччя 2015 року.

Метою такого узагальнення є спроба вивчення та виявлення кола проблемних питань, що виникають під час розгляду справ вищенаведеної категорії спорів, а також аналіз статистичних показників.

Аналіз результатів розгляду господарським судом Чернігівської області таких спорів за звітний період свідчить, що по всім справам винесені ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідовано юридичну особу та припинено провадження у справах.

Статистичні показники оскаржених судових процесуальних документів, а саме незначна кількість апеляційних та касаційних скарг свідчать, що сторони здебільшого погоджувалися з мотивацією та висновками суду, які були викладені в процесуальних документах у справах про банкрутство.

Також під час розгляду справ у спорах про банкрутство виникають проблемні питання, які пов’язані з набранням чинності з 19 січня 2013 року Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та потребують відповідних роз’яснень.

1. Новою редакцією Закону (ст.37) передбачено стислі строки ліквідаційної процедури та відсутність можливості їх продовження. При цьому ч.6 ст.45 Закону встановлює, що у разі якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи боржника і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній господарським судом юридичній особі, яка зобов’язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів боржника за рахунок отриманих активів. Ліквідатор погоджує кандидатуру такої особи з комітетом кредиторів та звертається до господарського суду з відповідним клопотанням. Таке клопотання ліквідатор надає господарському суду не пізніше ніж за два місяці до завершення процедури ліквідації і зазначає в ньому обсяг активів, що продавалися і не були продані, причини нездійснення продажу, а також загальну суму незадоволених вимог кредиторів.

При цьому Закон не містить випадку коли і майно не продано у повному обсязі і передбачених звернень ліквідатора щодо передачі активів банкрута суду не подається.

У ч.4. ст.46 Закону передбачено, що у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. При цьому Закон не вказує на строки для нового ліквідатора. Чи є вони загальними, передбаченими ч.1 ст.37 Закону чи можуть встановлюватись у кожному конкретному випадку судом виходячи з обставин справи.

2. В п.40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VІ)» (і змінами та доповненням) Вищий господарський суд України вказав, що розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури – за його новою редакцією. У зв'язку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

Положення про вирішення питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів) у Законі не передбачені, а тому такі правові позиції Вищого господарського суду України підлягають уточненню з огляду на таке. Перші збори кредиторів у відповідності до ч.2 ст.26 проводяться кредиторами, конкурсні вимоги яких визнано господарським судом, і за змістом Закону їх склад та склад комітету кредиторів, обраного першими зборами кредиторів, має бути сталим, а не змінюватись в залежності від зміни розміру вимог кредиторів (внаслідок збільшення на розмір поточних вимог або зменшення у зв’язку з повним чи частковим задоволенням вимог кредитора).

Однак враховуючи те, що нова редакція Закону по-іншому вирішує статус забезпеченого кредитора, вказуючи, що він має право лише дорадчого голосу, а також чітко вказує на те, що голосування на зборах(комітеті) здійснюється виходячи з суми вимог, яка не включає суму штрафних санкцій, вбачається, що питання про представницькі органи має вирішуватись (переглядатись) виключно у ракурсі виключення кредитора, що має забезпечені заставою вимоги та стосовно вимог по штрафних санкціях і ні в якому разі не у зв’язку з бажанням включення чи виключення кредиторів з інших підстав.