Узагальнення судової практики щодо вирішення справ у спорах, пов’язаних із захистом права власності

На виконання плану роботи на 2016 рік Господарським судом Чернігівської області здійснено узагальнення судової практики вирішення справ у спорах, пов’язаних із захистом права власності за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Основним завданням проведення зазначеного узагальнення стало вивчення норм спеціального законодавства, які стосуються теми узагальнення, а також аналіз статистичної звітності та дослідження судової практики із приведенням конкретних прикладів справ з вказаної категорії спорів.

Мета, яка ставилась під час проведення зазначеного  узагальнення, постала у спробі виявити однаковий підхід у застосуванні судом норм спеціального законодавства при вирішенні спорів досліджуваної категорії, а також визначення характерних проблемних питань та випадків неоднакової судової практики, пов’язаних із розглядом таких спорів.

Під час проведення даного узагальнення використовувались дані автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», відділу інформаційно-технічного забезпечення та статистики, процесуальні документи Господарського суду Чернігівської області, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Правовідносини щодо набуття, здійснення, припинення і захисту права власності регулюються, насамперед, Конституцією України, Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV, а саме розділом I книги третьої „Право власності”, а також Земельним кодексом України від 21.10.2003 № 2768-III, Законом України „Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 № 2163-XII, Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду від 19.06.1992 № 2482 – XII, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-XII та іншими нормативно-правовими актами, що закріплюють положення про підстави та порядок набуття права власності, реалізацію цього права та його припинення.

Правом власності є право особи на річ (майно). Це невід’ємне право, що включає в себе повноваження володіння, користування та розпорядження майном. Право власності особи є основоположним, непорушним, що гарантовано та захищається  Конституцією України. Власник майна здійснює своє право відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Конституція також гарантує власникові судовий захист у разі порушення, оспорювання або невизнання його права власності. Спори щодо прав власності є одними з найбільш поширених у судової практиці.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Оскільки інститут права власності є одним з основоположних інститутів цивільного права, всі перелічені в цих нормах способи захисту можна застосувати з метою безпосереднього або опосередкованого захисту права власності.

Вказана категорія є дуже змістовою щодо позовних вимог, що заявляються, та складною з огляду на комплексність інституту права власності.

Статистичні показники розгляду справ досліджуваної категорії спорів свідчать про те, що здебільшого позивачі звертались з вимогами про захист права власності у різні способи. Найчастіше це стосувалось випадків, коли власник, який мав підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, звертався до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).

Слід зазначити, що крім речових, існують також зобов’язальні способи захисту права власності. Вони випливають із договорів та інших видів зобов’язань і мають конкретний характер. До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, позови про захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

Завдяки негаторному позову захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов’язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Узагальнений аналіз розгляду спорів щодо захисту права власності свідчить, що протягом звітного періоду до Господарського суду Чернігівської області заявлялися вимоги про визнання недійсними актів дер­жавного органу чи органу місцевого самоврядування, які порушують право власності. Предметом доказування зазначеної групи спорів була невідповідність такого акту вимогам чинного законодавства та/або прийняття його за межами компетенції органу, який видав цей акт.

Як підсумок здійсненого узагальнення, слід вказати, що категорія спорів, пов’язаних із захистом права власності, є досить складною та різноманітною за характером позовних вимог. Проведений узагальнений аналіз судової практики розгляду спорів вищенаведеної категорії свідчить про правильне в більшості випадків застосування Господарським судом Чернігівської області норм матеріального та процесуального права при вирішенні спорів, пов’язаних з визнанням права власності.