Узагальнення судової практики розгляду спорів за участю прокурорів та їх заступників, які розглянуті Господарським судом Чернігівської області у 2015 році.

На виконання плану роботи господарського суду Чернігівської області на 2016 рік здійснено узагальнення судової практики вирішення спорів у справах за участю прокурорів та їх заступників за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 рік.

Метою даного узагальнення є проведення аналізу судової практики розгляду господарських справ за позовами прокурора в інтересах держави, забезпечення єдиної судової практики у вирішенні справ даної категорії, направлення на необхідність суворого дотримання вимог матеріального і процесуального права при вирішенні цих справ.

Предметом дослідження є судові рішення у справ за участю прокурора та органів прокуратури, ухвалені господарським судом за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 рік.

Прокурорсько-представницькі правовідносини після звернення прокурора з позовом до суду знаходять свій подальший розвиток у наступній стадії господарського судочинства — розгляді справи по суті. Прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України (п. 2 ст. 121), Законом України (п. 2 ст. 5) та статтями 2 і 29 ГПК повноваження, виконує в суді низку процесуальних дій з метою захисту інтересів держави.

Діяльність прокурора у господарському судочинстві, крім звернення до суду з позовами та заявами, включає: а) участь у розгляді судом будь-якої справи за ініціативою прокурора, чи за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави; б) внесення апеляційних та касаційних подань, а також подань про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 29 ГПК прокурор бере участь у господарському процесі при розгляді справ, порушених за його заявою, а також у випадках, передбачених законом або визнаних за необхідне господарським судом. У ст. 2 ГПК зазначено, що господарський суд вирішує справу за позовними заявами прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Враховуючи, що у практичній діяльності виникали питання щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 ГПК, Конституційний Суд України рішенням від 8 квітня 1999 р. роз’яснив, що положення ст. 2 ГПК в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурор та його заступник подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза її інтересам, і ця заява за ст. 2 ГПК України є підставою для порушення справи в господарському суді.

У справах за участю прокурорів та їх заступників було заявлено до стягнення у 2015 році – 30206467 грн. а присуджено до стягнення – 12962426 грн., тобто процент задоволення вимог складає 42,9%.

Господарським судом Чернігівської області були винесені ухвали про повернення позовних заяв без розгляду, на підставі ст, 63 Господарського процесуального кодексу України, поданих прокурором або його заступником та про відмову у прийнятті позовних заяв, на підставі ст. 62 ГПК України – заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

              Аналізуючи причини залишення позову без розгляду, слід зазначити, що майже всі позови були залишені без розгляду в зв’язку неподанням витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або в зв’язку з нез’явленням представника прокуратури чи представника органу, в інтересах якого був пред’явлений позов, на виклик у судове засідання і його нез’явлення перешкоджало вирішенню спору (п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України).

Стосовно даної категорії справ, слід зазначити, що прокурори та їх заступники не завжди чітко обґрунтовують в чому саме полягає порушення інтересів держави, що свідчить про недостатній рівень підготовки позовних матеріалів.

Аналізуючи статистичні дані по справах за участю прокурорів та їх заступників, розглянутих господарським судом Чернігівської області за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., слід зазначити, що майнові спори переважають серед загальної кількості справ даної категорії.

Крім того, було розглянуто справи за участю прокурорів та їх заступників щодо:

- спори про укладення, зміну, розірвання, договорів та визнання їх недійсними;

-  спори про визнання актів недійсними;

- інші позадоговірні немайнові спори.

Враховуючи характери спорів у справах за участю прокурорів, можна визначити, що основними причинами їх виникнення є невиконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Представництво ж прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень  або  загрози  порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються  у  відносинах між ними і державою.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва  у судах,  форму  його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014,  функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами.

Статтею 24 вказаного Закону право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

         Невизначеним є питанням, при розгляді спорів за участю прокурорів та їх заступників, яке заслуговує на більш чітке законодавче врегулювання: при поданні позовних заяв регіональні та місцеві прокуратури у вступній частині позову зазначають особу яка звертається в інтересах держави – Керівника місцевої, регіональної прокуратури  або його заступника.