Узагальнення судової практики розгляду Господарським судом Чернігівської області заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови які розглянуті з 01.01.2015 до 31.10.2017 включно

На виконання плану роботи на 2017 рік Господарським судом Чернігівської області здійснено узагальнення судової практики щодо розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови які розглянуті з 01.01.2015  до  31.10.2017 включно.

Основним завданням проведення зазначеного узагальнення є вивчення норм спеціального законодавства, які стосуються теми узагальнення та дослідження судової практики із приведенням конкретних прикладів розгляду заяв про відстрочку  або розстрочку виконання рішення.

Мета, яка ставиться під час здійснення узагальнення судової практики щодо розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови постає у спробі виявити однаковий підхід у застосуванні судом норм спеціального законодавства, а також визначення характерних проблемних випадків неоднакової судової практики, пов’язаних із розглядом таких заяв.

Поряд з цим, в проведеному узагальненні проаналізовані причини повернення без розгляду та відмов у прийнятті зазначених заяв Господарським судом Чернігівської області, а також проаналізовані підстави скасування ухвал Господарського суду Чернігівської області судами вищих інстанцій – Київським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України.

Під час проведення даного узагальнення використовувались дані автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», відділу інформаційно-технічного забезпечення та статистики, процесуальні документи Господарського суду Чернігівської області, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України.

Слід звернути увагу, що при розгляді заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд застосовував норми ст.121 Господарського процесуального кодексу України та враховував висновки, викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами та доповненнями до неї).

Крім того, окремі питання розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови визначені положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Аналізуючи показники розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови з 01.01.2015 до 31.10.2017 включно, окремо слід зупинитись на статистичних даних, коли суд повертав без розгляду такі заяви або відмовляв у їх прийнятті.

Так, у 2015 році Господарським судом Чернігівської області було повернуто без розгляду 10 заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У 2016 році Господарським судом Чернігівської області було повернуто без розгляду 12 заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У період з 01.01.2017 до 31.10.2017 включно Господарським судом Чернігівської області було повернуто без розгляду 6 заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У період з 01.01.2015 до 31.10.2017 включно Господарським судом Чернігівської області було винесено 2 ухвали про відмову у прийнятті заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що значна кількість ухвал про повернення заяв та доданих до них документів без розгляду, які виносились з 01.01.2015 до 31.10.2017 включно суддями Господарського суду Чернігівської області, містили посилання на декілька пунктів статті 63 Господарського процесуального кодексу України. При цьому переважна більшість заяв поверталась судом без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України – у зв’язку з неподанням доказів надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншій стороні у справі.

На винесені у період з 01.01.2015 до 31.10.2017 включно ухвали про повернення без розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, апеляційні скарги учасниками судового процесу не подавались.

За період з 01.01.2015 до 31.10.2017 включно Господарським судом Чернігівської області було розглянуто 107 заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови.

 Зокрема, у 2015 році судом було розглянуто 44 заяви, у 2016 році – 45 заяв, у період з 01.01.2017 до 31.10.2017 включно – 18 заяв.

За результатами їх розгляду у звітному періоді судом було винесено:

- 44 ухвали про відмову у задоволенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови;

- 63 ухвали про задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови.

Частиною 3 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що такі ухвали за результатами розгляду заяв можуть бути оскаржені у встановленому цим Кодексом порядку.

Так, у 2015 році надійшла 1 апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Чернігівської області, за результатами розгляду якої Київським апеляційним господарським судом винесено ухвалу про повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (справа № 927/187/15).

У 2016 році надійшла 1 апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Чернігівської області, за результатами розгляду якої Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Чернігівської області про розстрочку виконання рішення суду (справа № 927/1246/15).

У період з 01.01.2017 до 31.10.2017 включно, апеляційних скарг на ухвали суду про розстрочку або відстрочку виконання рішення не надходило.

Також, у період що аналізується, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку не оскаржувались до Вищого господарського суду України.

Таким чином, статистичні показники оскаржених ухвал, а саме незначна кількість апеляційних скарг та відсутність касаційних скарг, в порівнянні з кількістю заяв, які у період з 01.01.2015 до 31.10.2017 включно були розглянуті Господарським судом Чернігівської області, свідчать, що сторони погоджувалися з висновками суду, які були викладені в ухвалах.

Розглянемо більш детально справи, в яких розглядались заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови та в яких ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення оскаржувались в апеляційному порядку.

Відстрочка виконання рішення- це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанов.

В цілому стаття 121 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок та процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Так, у процесі виконання рішення ймовірним є виникнення обставин, що ускладнюють виконання цього рішення чи роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заява про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення розглядається за правилами господарського процесуального кодексу України у межах розглянутої господарським судом справи.

Частина третя статті 121 ГПК вимагає від господарського суду винесення ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку.

Розглянемо також, справи в яких подавались заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Як підсумок проведеного узагальнення слід зазначити, що за звітні роки заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови розглядались суддями Господарського суду Чернігівської області на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин заяв, встановлення відповідності юридичних фактів, що зумовлювали звернення до суду із такими заявами на відповідність їх діючому законодавству.

З огляду на незначну кількість оскаржених справ та відсутність скасованих/змінених судами вищих інстанцій ухвал, у Господарського суду Чернігівської області відсутні проблемні питання та випадки неоднакового застосування правових норм під час розгляду заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення.